Про Добро

Корінь «добро» - появляється у багатьох словах: добрий, добра, добро, добробут та інші. Всі ці похідні слова назагал говорять про щось позитивне: добра людина, високий життєвий стан. Хочемо застановити над одним таким похідним словом, яке відмінно від усіх інших говорить радше про дію чим про стан. А слово це звучить – доброта. Коли говоримо про доброту маємо звичайно на думці особу, яка робить щось корисного, приємного, милого для когось іншого. Такою особою напевне є сам Господь Бог, якого доброта належить до Його природи. Бог не може нічого іншого робити як тільки те, що є добре. Людина може також робити добро, хоча, на жаль, не завжди те, що вона робить є справді добрим для ближнього. Маємо багато випадків, де людина мимохіть, але знову на жаль, може також робити щось дуже недоброго для свого ближнього. Таку людину звичайно називаємо поганою, злісною, отже людина може чинити зло, але це не те, що ми хочемо чи повинні робити. Радше навпаки, хто б ми не були – старші чи молодші, вчені чи невчені, здорові чи хворовиті для нас важливим і єдино бажаним повинно бути чинити ближньому добро. Доброта також у нас людей повинна бути характерною прикметою нашої природи, всього того, що ми чинимо для наших ближніх.

За останніх кілька років Україна знайшлася у дуже складній ситуації, навіть гіршій як за кілька останніх десятиліть. Вона стала жертвою збройної агресії зі сторони свого сусіда. За таких кілька десятиліть минулого століття українські люди і також інші жителі нашої землі перенесли неабиякі великі терпіння. Але не перестали властиво бути собою, бо завжди знаходилися люди, які з великим співчуттям помагали другим, інколи навіть високою ціною і за це були жорстоко переслідувані. За останніх кілька років воєнного стану та доброта так званих волонтерів засіяла дуже ясним світлом, таким що збуджує подив багатьох людей по цілій земській кулі. Та доброта появилась у дуже різних формах і можна спокійно твердити, що власне завдяки їй наш рід зберігся і, що більше може з оправданою надією очікувати краще майбутнє. Наша надія полягає на тому, що число людей, які чинять доброту буде постійно зростати і при Божій помочі утверджуватися.

Кардинал, верховний архієпископ Києво-Галицький Любомир Гузар


Будь-який час, а не тільки часи теперішні, сміливо можна називати часом диявола і часом зла. 

Проте, на мою думку, час зла жодним «Градом», ПЗРК чи калашем ніколи не спалить останнього листка дерева добра. Інакше світ давно би пішов шкереберть. Так, у світі ніколи не є спокійно. Хтось завжди зазіхає на чиєсь життя чи на чужу землю. Але колективний розум совісних людей завжди знаходив спосіб не пустити планету остаточно стрімголов.

Щоразу, коли кожен із нас «Книгою Добра» вчитиме людей якнайменше користуватися мовою ненависті і помсти, ми будемо присипляти зло і будемо виробляти в людях імунітет до насильства.

Коли ми розказуватимемо всіма можливими засобами – усно, писемно, через радіо і телебачення – маленькі історії про добро і людяність, про добрі і безкорисливі вчинки – ми будемо сіяти зерно співчуття і милосердя у душі тих, хто колись замінить нас: у душі молодого покоління, яке вже сміливо бере на себе відповідальність за долю окремих людей і країни.

У добрий час! «Книзі Добра» бути – і добру в Україні бути!

Марія Матіос, 
письменниця, народний депутат України, 
голова Літературної ради проекту «Книга Добра»