Це історія моєї прабабусі Марусі, яку у нашій
сім ї знає кожне покоління.Це було давно….в часи Другої Світової війни. Маруся
була найстаршою дитиною в сім ї. Ще було два молодші брати. Марусі на той час
виповнилось 8 років. Її батько Іван та мама Кася були дбайливими батьками, та
дуже любили своїх діточок. Коли у сусідньому селищі погані дяді почали вбивати
людей та підпалювати їхні оселі, Іван викопав велику яму під вікнами своєї
хати, дно якої вкрив перинами та подушками. Зверху він замаскував вітами дерев.
І ось погані дяді прийшли і до їхньої оселі…та підпалили. Іван першим стрибнув
через вікно у яму та розгріб гілляки. Потім стрибнула і мама Кася з дітьми.
Треба було сидіти тихо. Дуже хотілося їсти…
Та спас
сім’ю хлопчик Михась, син поганих дядів. Він потайки від батьків
носив їжу для Марусиної сім ї. Йому було 11 років та він був Марусиним другом.
Він приносив варену бульбу, паляниці та молоко для наймолодшого. Небагато, адже
мама з татом могли побачити. Так пройшло 5 днів. Сім’я вижила.
Хату потім відбудували та зажили мирним життям.
