4.4.17

№ 27 «Історія Добра»

Одного разу ми задумалися над тим, як часто  робимо добро для інших. Насправді, щоб робити добро не обов’язково комусь допомагати великими коштами.
 Багатьом відома приказка: хочеш змінити світ – почни з себе. От в цьому випадку якраз дуже доречно до неї дослухатись. Якщо кожен з нас почав би робити, хоча б маленькі добрі справи, то міг би помітити, що люди навколо привітні, доброзичливі і частіше посміхаються. Я із сестричкою це помітили,  коли на Різдвяні свята ходила з друзями з колядою по селу. Я виконувала роль ангелика, а сестричка Валя – пастушка.
Не зважаючи на сильні морози і пронизливий вітер з снігопадом, ми ходили три дні від хати до хати, несучи людям хорошу звістку, про народження маленького дитятка Ісуса. Здається, на перший погляд, така проста річ,  а скільки емоцій. В нас в селі є багато людей, які залишилися самі і їм так приємно було чути наш спів і вірші. Дехто навіть плакав від радості, що про них пам’ятають і дякували нам за те, що ми завітали до них також. Адже, в наш час багатьом людям якраз найбільше не вистачає  найменшого – уваги. За це нас вгощали гостинцями. І саме в цей час ми зрозуміли, що добра справа –  це не тільки гроші, як останнім часом всі привикли вважати, а також і добре слово. Адже, скільки  усмішок і хорошого настрою отримали ті,  до кого ми приходили, а з ними і ми. Саме в цей час розумієш, що не обов’язково треба чекати коли виростеш, заробиш багато грошей і поділишся ними з кимось. Добрі справи можна робити в дитячому віці, саме в цей час все добро йде від щирого серця, а не як буває в дорослих для людського ока.
Ми ще раз переконалися, що потрібно робити добро сьогодні, адже на нього хтось так чекає, а найкраща подяка за добру справу – це усмішка і хороший настрій того для кого це було зроблено.

 Юлія та Валентина Гайдукевичі,  с.Великі Бірки, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.