4.4.17

№26 «Про добро»

Мене звати Жукова Катерина. Я- член гуртка юних біологів при Харківському зоопарку,  де ми не тільки навчаємося біології, а й допомагаємо тваринам.
Якщо до нас потрапляє будь-яка тварина, і не тільки хвора, що потребує допомоги, ми завжди готові їй допомогти. Наприклад, колись до нас привезли сову, яку випадково збила автівка. Птах був у слабкому стані, втратив можливість літати, але саме в зоопарку його  вилікували.
Схожа історія була і з одним папугою, якого пізніше назвали Піратом. Якось на нього напав величезний собака; хазяїн тварини видер пташку із пащі пса, але Пірат все ж залишився без ноги. Папугу віддали до зоопарку, тут його вилікували, але бідолашний птах і до сьогодні боїться людей…
Юннати дуже часто роблять маленькі вистави для дітей, в яких я теж беру участь. Ми їздимо із  прирученими тваринами до дитячих будинків та інтернатів,  даруємо дітям радість.
Кожні вихідні після зоопарку я ходжу до єдиного в Україні Центру Реабілітації Рукокрилих (ЦРР), розташованого в районі ринку Барабашово.
У ЦРР волонтери займаються тим, що рятують кажанів різних видів. Робимо ми це так: якщо до когось залітає кажан- телефонують до ЦРР, звідки виїжджає волонтер, забирає тваринку і привозить її до Центру. У Центрі їх годують, якщо потрібно – лікують, кільцюють, а потім розміщують у спеціальні мішечки в холодильнику із правильно налаштованою температурою – на зимування.
Нерідко кажани потрапляють у антропогенні пастки – вікна в будівлях, в основному це старі дерев’яні вікна в старих будинках навчальних закладів, підприємств та інше, занедбані та покинуті будівлі та споруди.
Нещодавно до нас із Запоріжжя привезли декілька сотень тваринок, тому роботи у волонтерів побільшало.
На початку квітня кажанів привозять до екопарку Фельдмана і відпускають у лісі, щоб вони продовжували жити своїм звичайним життям.
Взагалі  у Харкові існує досить багато різноманітних природоохоронних та біологічних гуртків при школах, навчальних закладах, тощо, де в дітях та дорослих виховується не тільки любов і шановливе ставлення до природи, а й добро та повага до всього живого, у тому числі,  до людини.

Катерина Жукова, м. Харків