Одного
темного дня,
гойдався
я на качелі
й
побачив мале пташеня.
Що
впало поблизу мене
Як
підійшов я до нього -
воно
подивилось на мене.
В
нього напевно горло боліло
Бо
не здало ані звуку воно,
а
глухо дивився на гніздо,
де
сиділа зозуля.
Подивившись,
це я зрозумів, яка
в
того пташеня була дума
«Що
в житті - жартів не має!»
І
нікуди йому летіти…
А,
я всміхнувшись, взяв його в руки
І
поніс його рятувати
до нені моєї,
до
рідної хати.
А.Христенко, м.Київ
