В моєму житті було багато добра,
зробленого мною та для мене. Але найбільше добра мені та моїй родині подарували
незнайомі люди.
До одинадцяти років я з сім’єю мешкала в
рідній Донеччині й не знала горя, й навіть не могла уявити, що буде так, як
сталося. Почалася війна. І ми змушені були поїхати зі своєї домівки. Притулок
нам дали родичі. Перший час вони, звісно, допомагали нам, але потім зовсім
відвернулись. Ми залишились у незнайомому місці зовсім самі, наодинці зі своєю
бідою та проблемами. Та допомога прийшла! І прийшла дуже несподівано – від мого
класного керівника, однокласників та їхніх батьків.
Нас підтримали зовсім незнайомі люди.
Вони ділилися найнеобхіднішим: одягом,
їжею, дахом над головою, допомогли моєму татові влаштуватись на хорошу
роботу. Життя потроху почалося налагоджуватися. Тепер ми живемо у Запорізькій
області. І, на мою думку, саме тут мешкають найдобріші люди на Землі! Я з
родиною ніколи не забуду тепла, яке зробили для нас чуйні й добрі серця жителів
селища з такою красивою назвою «Розівка».
Щоб зробити щось гарне, не потрібно бути
багатим – варто просто повірити в силу Добра й діяти від чистого серця, без
вагання і сумнівів!
Олена Бутиріна, смт. Розівка, Запорізька обл.
