У
моєму мікрорайоні я часто бачу дивного чоловіка, який ходить невпевнено, а в
руках тримає паличку. Нею він постукує по дорозі чи по тротуару, шукаючи на
своєму шляху перешкоди. Мама мені розповіла, що цей чоловік втратив зір і тому
він ходить з допомогою палички.
Я часто задумувався, як це жити в
темряві, і не міг збагнути, які труднощі долає ця людина кожен день. Будь-яку
дію чи бажання в його житті важко здійснити. Незважаючи на всі труднощі,
мужчина чудово ходив по тротуарах, переходив дороги і орієнтувався на
місцевості.
Одного разу, йдучи зі школи, я побачив
цього чоловіка знову. Він блукав поміж деревами та не міг знайти дорогу. Я
вирішив йому допомогти.
Підійшовши до нього, я привітався та
запропонував допомогу. Взяв чоловіка під руку та провів до під’їзду
його будинку. По дорозі довідався, що він ходив за покупками для хворої тещі.
Йому самому тяжко, а він допомагає рідним.
Чоловік був дуже вдячний мені за
допомогу. А мене вразила його мужність
та сила, незважаючи на незрячий стан. Він приклад для багатьох людей, хто не
цінує життя.
Я так думаю – це не я йому допоміг, а
він навчив мене цінувати те, що ми маємо у житті.
Марко Гуменюк, м. Львів
