№12 «Забери мене до себе».

«Забери мене до себе», тихо сказала дівчинка, ім’я якої я навіть не знала. Я взяла її на руки, а вона продовжувала; «Забери мене до себе додому». Так почався мій ранок 31 грудня, і тоді я ледь стримувала сльози, аби не заплакати.

Ви думали коли-небудь, як проходить свято Нового року в дитячому будинку? З ким діти визірають сніжинки? Хто кладе їм під ялинку подарунки, попередньо загортаючи їх у святковий папір? Хто перевдягається у Діда Мороза? А я це знаю.

31 грудня в дитячому будинку «Сонячний дім» міста Житомира відбулося справжнє новорічне свято, і мені безмежно приємно, що воно відбулося завдяки мені. Зізнаюсь, було дуже страшно… Я розуміла, що не маю права на помилку, адже це свято, яке проходить лише раз на рік, і в діток повинні залишитися такі приємні спогади, щоб вистачило до наступного святкування.

Свято почалося з гри. За задумом, діти повинні були шукати записки з завданнями, які привели їх до актової зали, де на них чекали ми з кульками та подарунками. Знаєте відчуття, коли сорок абсолютно незнайомих тобі дітей біжать до тебе з обіймами, посміхаються тобі, коли ти віддаєш їм подарунки, бажаючи щасливого Нового року, і дивляться в твої вже трохи заплакані очі. А в їх очах я бачила радість, відкритість, щирість, але і усвідомлення того, що ми підемо, а вони знову залишаться самі, тільки тепер з новорічними подарунками і настроєм. Новорічний настрій діткам робили професійні актори. Діти мали змогу потягати Діда Мороза за бороду, поспівати з Снігурочкою, посміятися з клоуна і пограти в цікаві ігри з Джокером. Ми провели з ними час з 10 до 16 години, просто спілкуючись, граючи, танцюючи, співаючи.. Як добре, що винайшли фотоапарат! Я обожнюю преглядати фото з цього дня, і так сумую, адже я розумію, що більшість із цих діток, які поміхаються мені з фото, залишаться святкувати і наступний Новий рік з волонтерами.

Я щаслива, що дала змогу цим чарівним дітям відчути себе хоча б на день звичайними, щасливими дітьми. Закликаю вас, будьте добрими, та пам’ятайте, що завжди знайдеться хтось, хто потребує вашої допомоги! Бо як писала відома українська поетеса Л. Забашта

«Сказав мудрець:- живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай!»