Якось літнім днем, двоє дівчаток гралися
на вулиці. Їм було весело і вони не помітили, як до них на інвалідному візку
під’їхала
дівчинка. Вона не могла ходити, і тому із задоволенням спостерігала за грою.
Вона під’їжджала
до них кожен день і незабаром вони потоваришували. Коли дівчатка бігали по
калюжах, Мар’яночка
спостерігала за ними, а коли вони переставали бігати, подруги бралися за візок
Мар’янки
і всі разом йшли на стадіон. Якось Діанка і Софійка спитали.
–
Мар’янко,
ти хотіла б походити по калюжах разом з нами?
–
Дуже.
Але ж я не можу ходити. – засмутилась Мар’янка
–
В
цьому немає потреби. Довірся нам. – сказали дівчатка.
Вони
обережно зняли з Мар’янки босоніжки і допомогли їй
заїхати у воду. О, яке щастя було для дівчинки зробити це. А подруги завжди
підтримували її.
Анастасія Соколова, м. Житомир
