Великих добрих справ в своєму житті я ще
не встигла зробити. Але ті, які я роблю щодня, роблю від душі: поступаюся
місцем старшим у автобусі, ділюся з подружками смачними цукерками, з товаришем
по парті - олівцями, зошитом, якщо він забув їх вдома, у всьому слухаю батьків
і вчителів – це маленькі, але добрі справи.
Для мене добра справа - це допомогти моїй
бабусі. Вона в мене найкраща, і майже всі канікули я проводжу в селі. Влітку
допомагаю на городі, прибираю в будинку, поливаю квіти. І, зізнаюся, дуже
приємно, коли бабуся посміхається і підхвалює мене. Разом з бабусею взимку
роблю годівнички для пташок, розкладаю сіно для зайців. У бабусі живе вдома кішка
Шпуля, яку принесли знайомі, підібравши взимку в під’їзді ще
маленьким-маленьким кошеням. А моя бабуся – дуже добра, вона залишила кошеня у
себе, а тепер ми разом піклуємося про нього.
Я й сама дуже люблю тварин. Часто
приношу що-небудь поїсти бездомним кішкам і радію, коли вони з вдячністю
мурличуть мені вслід. Як шкода, що не можна допомогти їм усім! Так і хочеться
крикнути людям навколо: «Озирніться ! Не проходьте повз чужу біду!» Добра
справа – це ще й усмішка, добре слово, сказане комусь, знайомому і незнайомому.
Діана Голобородько, м. Полтава
