Ми часто скаржимось на свою нещасну
долю,кожен з нас придумує собі біди і негаразди
хоча мало хто замислюється,що на світі існує безліч людей з вродженими і
набутими хворобами. Мені довелося спостерігати за вчинком дівчинки віком
приблизно 15-16 років,яка їхала автобусом із Долини до Стрия. Коли автобус
вирушив,до нас сіла дівчинка-інвалід. Їй
було важко концентруватися на речах і вона не могла присісти на крісло. На її
безпорадність одразу зреагувала п’ятнадцятирічна дівчинка. Після того як вона
допомогла їй присісти між дівчатами зав’язалася розмова. З їх розмови було
зрозуміло,що дівчата незнайомі. Дівчинку віком п’ятнадцяти років звали
Катруся, а дівчинку – інваліда Оксана. Коли Оксані настав час виходити Катруся
взяла її рюкзак,Оксана оперлася їй на плече і обережно з Катрусиною допомогою зійшла
з автобуса . Коли дівчинка повернулася в автобус більшість пасажирів дивилися
на неї з повагою .
Так, цей вчинок
не врятував нікому життя,не здійснив наукового прориву і не розв’язав проблеми
війни. Про такі вчинки не пишуть в газетах і не показують по телевізору. Цей
вчинок є втіленням людяності, невтраченої надії на нове покоління .
Робімо такі
вчинки, відкриваймо свої серця, даруймо свою любов та підтримку іншим людям .
Адріана Михальчук, с. Шевченкове, Долинського
р-н.
