Прийшла осінь. Разом з цим почався збір
врожаю на присадибних ділянках. Деякі люди вже навіть впоралися біля свого
городу,а деякі ще працювали. Погода була хороша. У дітлахів була можливість
погуляти на дворі.
Одного разу ми поверталися з прогулянки
повз городи. Софійка помітила, що лише на городі Олега не викопана картопля. Хлопчик
навчався з нами в одному класі, але нічого нікому не говорив. Та ми всі
помітили, що він сумний, не грає з друзями, завжди поспішає додому після
уроків. А від мами Даринки ми чули, що Олегова мама лежить у лікарні, а тато у
відрядженні. Та осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться
дощі.
І ми зрозуміли, що картопля на ділянці
Олега може загинути, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і управитися по
господарству.
Тоді ми домовилися, наступного дня
одразу після уроків візьмемо лопати, відра і мішки і підемо на город
однокласника. Так ми і зробили. До нас ще приєдналися наші мами. Працювали ми
до темряви. Зате вже пізно ввечері привезли у двір Олега багато мішків з
картоплею. Допоміг нам це зробити тато Ігоря.
Олег не зрозумів, що діється. Але потім
йому все було ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози
радості. Він щиро подякував усім за допомогу та увагу до його сім`ї.
Ярослава Левченко
