Добро – це справи милосердя. А скільки у
світі коїться добра! Ось зараз – цієї
хвилини, цієї секунди!
Знаю зворушливу історію, яка трапилася з
моєю подругою Катериною. Доля цієї дівчинки складається дуже не просто: за
тринадцять років свого життя вона вже зазнала дуже багато лиха й біди.
Коли Катрусі було 8 років вона втратила
маму. А рідний батько й усі родичі від дівчинки відмовилися.
Була в неї бабуся, яка хотіла забрати
онуку до себе. Та, на жаль, їй відмовили місцеві органи опіки, бо вже старенька
і не зможе дати дитині гарну освіту, належний догляд.
Катя опинилася в дитбудинку. Та через
рік доля усміхнулася дівчинці. У притулок приїхало подружжя, яке зацікавилося
сиротою. За декілька місяців нова родина забрала Катрусю з притулку, попри те
що вже мала двох рідних дітей.
Прийомні батьки дали Каті все необхідне:
освіту, одяг, повноцінне харчування, розваги. І найголовніше – тепло й любов,
яких так бракувало бідоласі.
Несподівано прийомні батьки розлучилися,
і мама залишилася із трьома маленькими дітьми, яких ніколи в подальшому житті
не ділила на рідних та прийомну.
Хочеться, щоб було більше таких людей,
котрі могли б ощасливити дитину, забравши її з дитячого будинку, а також побажати батькам, аби ніколи не кидали
дитину, адже це не річ, а дарунок Божий.
Дар`я Бойко, м. Запоріжжя
