Добро - це здатність приносити своїми
вчинками щастя і любов іншим людям, не потрибуючи нічого взаєм. Це світле і
позитивне почуття, викликане посмішкою незнайомої дитини, приємним словом
знайомого, гарним настроєм близької людини. Добро поліпшує наше життя, роблячи
його яскравішим та кращим! Це не просто гарне слівце, а вчинок, який
допоміг людині у важкій і безвихідній
ситуації.
Я
розповім про одну з таких історій. Аеропорт Праги. П'ята година ранку. Хтось
спить, хтось радіє майбутній подорожі за кордон, хтось намагається хоч якось
згаяти час в передчікуванні .
Одна
бабуся радісно чекає повернення на Україну до онуків. Із Європи вона везе їм
багато сувенірів та солодощів. Інша тітка засмучена, зі сльозами, у котрий раз
підходить до стінки з продажу квитків і питає тремтячим голосом:
-Чи
цього разу не з'явився вільний квиток до Києва?
-Та
ні ,тітонько,у котре повторюю, їх розкупили ще тиждень тому. Вони ж не
з'являються в останню хвилину. Треба було раніше купувати.
- А як же раніше, -промовляє сама до себе,-тільки вчора прийшла сину повістка, коли
я досліджувала музеї Європи. Повістка туди , звідки мало хто з бійців
повертається, в АТО...А він же в мене чесний і справедливий, завжди готовий
прийти на допомогу. Це я з дитинства його навчала:"Люби й оберігай нашу
неньку-Україну,вона в нас єдина -наша мати". У цей скрутний час для нашої
Батьківщини він вирішив піти на вірну смерть заради її визволення. Це серйозне
рішення, хоча я й досі не розумію, як можна йти на вірну смерть з розумінням
того,що не сьогодні-завтра тебе вже не
буде на цій землі. І в цей останній вечір я повинна бути поряд із ним. І ви
мені кажете. що немає квитків? Касир
сама зніяковіла, потиснувши плечима. Здається в цій ситуації не має
виходу. Можливо, жінка більше не побачить свого рідного сина… Хоча ні...
Бабуся, що їхала до онуків підійшла до жіночки й сказала:
- Я віддаю Вам цей квиток. І не
треба мені за нього гроші . Ваш син настільки мужня і патріотична
людина ,що Ви в цей вечір обов`язково повинні бути з ним. Ваш син захищатиме
рідну землю та моїх онуків.
- Щиро дякую, хай Вам Бог
помагає!-відповіла тітка і почала плакати від радості.
Ми
самі іноді можемо рятували майбутнє інших людей та їх подальшу долю.
Робіть
добро, і навіть не думайте про це. Адже в майбутньому все обов'язково
повернеться бумерангом. От побачите!!!
Анастасія Білоус, м. Харків
