Я б хотіла розповісти
вам історію про добрий вчинок мого прадіда, яку я почула від своєї
бабусі.
Під час Першої
світової війни моєму прадіду було лише одинадцять років, але він був більш
грамотний, ніж багато вже дорослих жінок, які не вміли читати і писати. Мій
прадід допомагав їм писати листи чоловікам на фронт. Так як жінки не вміли
читати, вони не могли добре висловити свої думки. Він намагався прикрасити їхні
листи гарними епітетами, щоб було цікавіше. Потім під час перечитування жінки нерідко
плакали, не вірячи, що у них може бути таке цікаве життя. Допомагати людям
підтримувати зв'язок один з одним - хіба це не добре діло?
Я б хотіла закінчити
цитатою Федора Достоєвського: "Хто хоче приносити користь, той навіть зі
зв'язаними руками може зробити багато добра". Люди, будьте добрішими до
інших тому, що усе на світі повертається бумерангом.
Ольга Майстренко, м. Житомир
