Чи буває так, що людину, яку всі вважали
нахабною, неввічливою і не здатною на добрі вчинки, лише завдяки одній мить
вшановують як героя? Так буває рідко.
Один хлопець, якого всі зневажали, на
якого б ніколи не подумали, що він може врятувати чиєсь життя взамін на своє,
жив в одному з міст України: навчався, будував собі плани на майбутнє… Йому
було лише вісімнадцять. Одного дня парубок йшов по вулиці свого міста. У той же
час двоє школярів – хлопчик та дівчинка неуважно ступили на дорогу, бажаючи її
перейти. Через свою неуважність вони не помітили, як на них на шаленій
швидкості летіла машина. Парубок, про якого сказано раніше, в цей час також
переходив дорогу. Він, не вагаючись, не задумуючись над своїми діями за одну
мить врятував життя діткам, просто штовхнувши їх на тротуар. Що ж, ніби все
добре, ніби школярів врятовано, але в ту ж мить автомобіль накрив парубка,
серце якого в цей момент перестало битися назавжди… Водій не встиг
загальмувати, та й, мабуть, навіть і не задумувався над цим. Коли батьки,
друзі, родичі – всі хто знав цього героя дізналися про те, що сталося, вони
були шоковані. Це було неочікувано для всіх. Трохи згодом сім`ю героя запросили
на телеефір одного з центральних телеканалів країни, де було вручено кубок
«Справжній герой» посмертно.
Ось так звичайний хлопець став прикладом
для багатьох людей нашої країни.
Стас Кочевенко, м. Житомир
