Незважаючи на те, що у світі існує зло,
все ж таки навколо нас значно більше добра. Ми можемо відчути це душею та
побачити серцем.
Я хочу поділитися історією зі свого
життя. Одного вечора я їхала з тренування в маршрутці; через декілька зупинок
зайшов хлопець з хворобою ДЦП. Одне місце було вільне, і він сів. Через ще одну
зупинку зайшла жінка з маленькою дитиною. Хлопчик спитав у мами: «Що з цим
чоловіком?» Мати відповіла, що краще до таких людей не підходити, і сказала
сину не дивитися на нього. Хоч на обличчі хворого парубка не було видно емоцій,
але в його очах з’явився смуток. Не образа, не злість, лише невимовний сум.
Недовго думаючи, він встав із свого місця та промовив до жінки з дитиною:
«Сійдайте». Я була вражена його силою духа та чистотою серця…
Як казав К. Боуф: «Доброта – мова, якою
німі можуть говорити і яку глухі можуть чути». Я повністю погоджуюся з його
словами.
Катерина Галагуз, м.Житомир
