У сучасному світі так рідко зустрічаєш по-справжньому душевних людей: добрих,
чесних, милосердних, що починає здаватися, ніби їх скоро не стане взагалі. А
коли раптом почуєш зворушливу історію про порятунок тварини або безкорисливу допомогу людині, серце,
окрилене надією, знову радісно застукає в грудях. Це ж так прекрасно —
нести у світ добро.
Милосердя
й доброта, як два крила, на яких тримається людство, і тому я, як
лідер волонтерського загону 8-а класу Криворізької загальноосвітньої школи
№102, ніколи не стою осторонь чужої біди. Напрямками роботи нашого загону є: допомога людям похилого
віку, проведення благодійних акцій,
популяризація волонтерського руху, освітня діяльність у школі, допомога дітям–сиротам та дітям, які
позбавлені батьківського піклування, допомога ветеранам ВВВ, учасникам
партизанського руху та воїнам АТО.
У своєму творі я хочу
розповісти про вчинок , який не залишив байдужим не лише наш клас, а й усіх
моїх знайомих. У дитяче відділенні 17-ї Міської лікарні підкинули немовля, якому не було і трьох
місяців. Ми, щойно дізнавшись про це, відразу вирішили взяти шефство над немовлям. Можливо, запитаєте: хіба діти можуть
допомагати дітям? Ще й як можуть!
Ми з однокласниками зібрали все необхідне
для малечі: молочну суміш, підгузки,
вологі серветки, одяг, іграшки та придбали необхідний вітамінний комплекс. Завдяки чуйній та
милосердній завідуючій дитячим відділенням, ми могли щодня телефонувати та цікавитись, як там наш
Сашко (саме так ми його назвали). Наш клас отримав подяку від головного лікаря
«За чуйність та милосердне ставлення до покинутої дитини». Але все це –
дрібниці у порівнянні з усмішкою, яку дарував нам Сашко.
Щиросердне і безкорисливе добро завжди
повертається! Воно накопичується, віддається, щоб потім знову повернутися. Не
соромтеся бути добрими!
Артем Руденко, м. Кривий Ріг
Артем Руденко, м. Кривий Ріг
