Рятувальник – професія, яка потребує
сильних рук, витривалості, мужності, великого бажання прийти на допомогу.
Скільки непередбачуваних ситуацій може виникнути в житті людини: пожежа, землетрус, повінь… І завжди на
допомогу прийдуть сміливі, міцні люди,
які не бояться ні полум’я, ні повені, ні вогненної лави, ні землетрусу й
завалів, люди, які завжди прийдуть на порятунок: спустяться в провалля, дістануть з води,
врятують від полум’я…
Але
скільки буває ситуацій у житті, коли на допомогу приходять люди, які просто
були поряд і, не маючи міцної статури і
не працюючи в МНС, а просто маючи велике бажання виручити людину з біди, стають
рятувальниками. Недавно я дивилася
телевізійну передачу, в якій розповідалося, що восьмирічна дівчинка врятувала з ополонки свою однокласницю. Вона
згадала уроки охорони здоров’я, де вони вивчали, як потрібно поводитися на
льоду і в разі потрапляння до ополонки, не розгубилася, підтягла ближче до
подруги свої санки і, коли дівчинка вхопилася за мотузку санок, витягла їх далі від небезпечного місця.
Не
так давно я дізналася,що в нашій школі вчиться хлопчик, який, маючи 4 роки, врятував себе і свого маленького
братика, коли в їхньому будинку сталася пожежа.
Маленький Павлик
прокинувся від тихого плачу брата Максима. Чому плаче братик?
Чому в кімнаті так багато диму?
Де мама, тато, сестричка? Він
згадав, що Христинка вранці пішла до школи, тато працює в саду, а мама, нагодувавши Максимка і
поклавши його в колиску, попросила Павлика поколисати братика і наглянути за
ним. Маленький ніяк не хотів спати, плакав, і
Павлик, щоб розважити братика, ввімкнув телевізор. Максимко заспокоївся
і швидко заснув. Павлик ще деякий час дивився телевізор, а потім сон зморив і
його…
І
ось тепер вся кімната в диму, а вдома нікого нема! Що робити? Павлик кинувся до вхідних дверей – вони не
відчиняються, бо мати замкнула їх знадвору, щоб діти не вийшли на вулицю.
Хлопчик кинувся до колиски. Чи зможе
допомогти братику? Швидко заліз на
стілець, взяв на руки Максимка, який пручався і мало не випав з його рук, підніс до малесенької шпаринки біля вхідних дверей, поклав на
підлогу братика і ліг біля нього. Дихати стало легше, бо через малесеньку
шпаринку потрапляло свіже повітря, але все одно було дуже страшно.
- Мамо!
Тату! Поможіть, бо ми задихаємося! – кричав, вмиваючись слізьми.
- Нікого… Що робити?
Павлик кинувся до вікна, побачив
сусідських хлопців, які йшли вулицею, і почав
грюкати в шибку:
- Допоможіть! Горимо!
Нарешті! Хлопці озирнулися, побачили у вікні налякану дитину, підбігли, розбили
вікно.
- Швидко до нас!
Але Павлик уже повз до вхідних дверей
за своїм братиком, взяв дитину, дав хлопцям, а тоді вже вибрався із
задимленої хати. Коли приїхали
пожежники, хата вже горіла. Пожежу
ліквідували, але й зараз вона нагадує про себе
поганими снами Павлика і напівзотлілими вікнами. В сім’ї зараз виховується п’ятеро дітей, але батьки
знають, що на своїх старших дітей,
Христинку і Павлика, вони можуть
залишити малих дітей, а Павлика називають рятівником брата.
Ольга Нісчук, с. Вовчинець, Кельменецький р-н,
Чернівецька обл.
