Зараз ми з сім’єю живемо в м. Олександрія Кіровоградської області. Але все своє життя прожили в Горлівці. Коли почалася війна, нам з дочкою та чоловіком довелося переїхати. Ми переселенці. І коли ми опинились в скрутному становищі, в іншому місті, без грошей та речей, нам допомогли незнайомі люди. Ми їм безмежно вдячні. І нехай зараз війна, але світом все одно правлять любов та добро!
Я працювала вихователем в дитячому садочку на протязі 13 років. Та вже другий рік працюю тренером школи Соробан. Я вчу дітей швидко рахувати та складати кубік Рубіка. В наш час всі батьки бажають, щоб їх діти були розумними. Але не всі пам’ятають, що найголовніше, чому ми повинні навчити дитину – це бути людяною, доброю.
Тому ми з дочкою подовжуємо добрі справи та знайомимо моїх учнів з Книгою Добра. Ось що у нас вийшло.
Спочатку ми познайомили дітей молодшої групи з Книгою Добра та прочитали їм твір “Добро починається з тебе” (В. Бондарчук, С. Овсяник) та пограли в гру “Клубочок”, де кожна дитина розказала про свій добрий вчинок. Малюки не повторювались. Влада допомагала мамі помити посуд разом з татком, коли мама прийшла втомлена з роботи. Злата забрала з вулиці кошеня та тепер доглядає його разом з батьками. У кожного було своє бачення добра. І це чудово. А в старшій групі я прочитала дітям історію Ярослави Левченко “Друзі пізнаються в біді”. Діти поділились своїми думками, розказали, що і вони так би вчинили. А потім Таня підготувала для дітей “Пиріг Добра”, який запропонувала начинити словами, які асоціюються з добром. Для дітей це була доброта, милосердя, щедрість, сім’я та мама.
І наприкінці дочка приготувала ребус. Хлопцям довелося поміркувати, але потім все – таки розгадали і вийшло ДОБРО! Це перші сходинки наших дій до мрії нести добро людям. Будемо і далі працювати в цьому напрямку.
