4.4.17

№40 «Добра історія»

Гарна є приказка : «Приймаючи добро ми наповнюємо долоні, а даруючи добро – серце!» Даруючи людям свою любов, доброту та увагу - ми непомітно змінюємо і себе на краще, а отже і світ. Адже той хто хоче вдосконалити світ має почати з себе.
Кожна добра справа починається з милосердного серця. З серця чистого та доброго наповненого любов’ю до кожного.
Я відвідую недільну школу, де багато чую про добро та добрі справи. Там я вчусь наповнити  своє серце тією самою справжньою, безкорисливою любов’ю. Чесно можу зізнатися що не легка це справа – робити тільки добро. Звичайно коли йдеться про рідних  чи друзів, то мені легко робити для них добрі справи. Допомагати батькам  по господарстві. Якщо друзям потрібна моя допомога, то я завжди поруч. Речі, з яких я виріс, або іграшки з радістю відаю тим,  хто має в них потребу. Але як бути добрим до того, хто заподіяв тобі зло?
В минулому році до нашої школи прийшов один хлопець, на пару років старший за мене. Він почав глузувати з мене та з інших дітей. Я вирішив ігнорувати його, але його образи не припинялися. На весняних канікулах нас повезли відпочити в басейн. Так, як я погано плаваю, я був там, де менша глибина. Але коли я проходив повз дорослого басейну, наш «жартівник» штовхнув мене в воду зі словами : «Ниряй!». Я наковтався  води,  вчепився за драбину та з допомогою інших  вибрався. Мій знайомий, усвідомивши свій «жарт», підійшов до мене  вибачитись.  Коли дорослі мене запитали, що трапилося, я вирішив «не здавати» кривдника, і сказав, що випадково послизнувся. Мене  трохи посварили за мою необачність. Але знаєте, той хлопець дуже змінився після цього випадку. Перестав дражнитися з меншими і робити різну шкоду.
А коли літом ми поїхали відпочивати в ліс, я так спішно збирався, що забув палатку для ночівлі. Звісно, засмутився. І тут до мене підійшов той самий парубок та запропонував розбити  свою палатку  на двох. А вранці він вже ділився зі мною секретами гарної рибалки. Ось так в мене з’явився ще один друг.
Мені пригадалися слова одного мудреця: «Ти вибачаєш інших не для того, щоб вилікувати їх. Ти вибачаєш інших, щоб вилікувати себе». Якщо ми наповнимо свою душу світлом добра, то і оточуючим нас буде тепло та добре. А це головна винагорода.

Живіть з радістю, і радість буде жити з вами!

Вадим Мазуренко, м. Житомир