Наш світ поглинутий бездонною
жорстокість та байдужістю, та є люди, які здатні розтопити кригу в наших серцях
своїм теплом та добром.
Так,
одного вечора, переглядаючи новини разом з мамою і татом, нас вразила сумна,
але й водночас дивовижна історія хлопчика Артема, яка тісно переплітається, з
історією мого життя…
«Онкологія!» Як грім серед ясного неба пролунав
діагноз в голові мами Артема. Все сталося рік тому, боліла нога, але лікарі
заспокоїли ростуть зв’язки, а через кілька місяців біль став страшним і
нестерпним. Хлопця відправили на детальніше обстеження і встановили, відповіла
мама: «У нашого сина саркома IV стадії». Світ
неначе затьмарили чорні хмари. Вже рік, як він лікується аби знищити повністю
недугу. Хлопчик тримається, мов справжній герой. Дивиться в очі своїй біді і
чітко знає, просто так, він не піддасться ніякій хворобі, навіть, якщо вона
така небезпечна. Після операції не втрачає жодної хвилини свого життя, Артем
навчився гри на гітарі і заспівав. Інструмент в його руках не просто грав, а
ніби оживав, плакав і сміявся разом з хлопчиком передаючи всі душевні
хвилювання, які вирують в серці Артемка. В серці, яке навіть після такої
страшної хвороби не зачерствіло.
Незважаючи на свій стан, він хвилюється
за інших, близько сприймає біль оточуючи, всі переживання, лягають на папір
рядками. Стрічка за стрічкою народжуються авторські пісні про АТО. «Мамо, я
хочу записати та передати ці пісні для бійців, аби підтримати їх!»- сказав
Артем. Незабаром отримав відео-запрошення від бійців, особисто виконати свої
пісні у прифронтовій зоні. Артем каже:» Коли ти співаєш, ти відволікаєшся від
якогось переляку, притупляється біль, відходять похмурі думки. Своїми піснями,
хочу донести, що у нас одне життя, за це - життя потрібно боротися».
Юнак вирішив взяти участь у проекті
«Україна має талант-діти», щоб виграти гроші не для себе, а віддати в лікарню,
де його лікують на придбання боксу для пересадження кісткового мозку. Він
виконає свою авторську пісню про плач і страждання мам, які не дочекалися своїх
синів зі сходу.
Надія Бородієнко, м. Черкаси
