У
мене є моя улюблена тітка,її звуть Олеся.Вона по професії журналіст,тому часто
їздить у відрядження.Коли вона повертається зі своєї чергової поїздки додому у
Львів з пересадкою у Києві з нею трапилась дуже неприємна історія.Біля
підземного преходу,де вона поповнювала рахунок у своєму мобільному телефоні,
злодій побачив як вона положила в сумку гаманець наповнений платіжними картками
і грішми.
Спохопилася тоді,коли злодія і слід
простиг.І яким же було її здивування коли їй на мобільний зателелефонували з
видавництва газети «День»,де вона довгий період часу працювала відповідно у її
гаманці була її візитка з видавництва.Її попросили зателефонувати за невідомим
номером тому що її розшукує якась жінка . Коли Олеся зателефонувала їй,вона
повідомила,що знайшла у снігу її розмоклий і заліденілий гаманець.
Колись на цьому ж місці у неї поцупили
гаманець з грішми ,ключами, платіжними картками. У цей день вона стояла на
цьому ж місці дуже чимось роздратована і ногою колупала сніг і лише тоді коли
нога наткнулася на щось тверде вона помітила розпухлий гаманець.Інша людина
коли б побачила гаманець,що у гаманці немає грошей пожбурила б назад у сніг,але
у неї було дуже добре серце і вона почала пошуки власниці знайденого гаманця, витрачаючи
гроші з рахунку свого мобільного.
Олеся дуже зраділа цій новині бо вже
встигла заблокувати рахунки на картках. Нехай без грошей,але з документами. У цього злодія мабуть біля цього
переходу було «робоче місце».Скільки сліз і розчарувань цей «робітник»
спричинив людям.І яке щастя що на світі живуть інші -
добрі,милосердні,співчутливі люди. У мене є велика надія,що згодом всі злодії,
з лиця нашої планети зникнуть, а залишуться тільки такі як ця жінка з
великим,добрим серцем.
