Близько року мій тато тримав оборону на
Сході України. Він пішов захищати нашу країну від ворога, щоб я, мій брат та
інші діти мали щасливе майбутнє.
Коли тато прийшов у відпустку, то зробив
для нас сюрприз: подарував нам цуценя пітбуля, яке ми назвали Піратом. Татко хотів забрати його з собою в зону АТО і зробити
з нього собаку-воїна. «Там так не вистачає близьких, можливо пес замінить
вас»,- говорив тато.
Прийшов час повертатися татові-солдату на Схід, але
виявилося, що пес занадто малий і не зможе жити у несприятливих умовах, тому
Пірата він залишив вдома.
Чекати тата з війни дуже важко, про це
неможливо розказати словами, але ми чекали: я, мій брат, мама, дідусь, бабуся,
родичі, знайомі, друзі - чекав і Пірат.
І тато повернувся живий і здоровий. Про
події, які відбувалися в зоні АТО він розповідав неохоче. Свої страшні спогади тато довіряв лише вірному другові Пірату. І саме пес допоміг
повернутися йому до звичайного життя.
Я думав, що ті дні залишилися в моїй
пам'яті, як страшний сон і тато завжди буде вдома, але пройшло трохи часу і він знову зібрався на
Схід. Я запитав: «Чому?». На що татко відповів: «Сидячи вдома на дивані ми усі Патріоти.... Але чомусь справжню любов до своєї
держави і до свого народу проявляють лише ті хто сидить в окопах!».
Зараз мій тато з вірним другом Піратом
перебуває на Сході України.
Він
не тільки стоїть на сторожі, але і допомагає місцевим жителям, дітям чим може.
Мої ровесники часто не відвідують школу, іноді по декілька діб сидять у
підвалах - чекають на допомогу. Допомогти можуть лише солдати, тому свого тата
я називаю Воїном Світла.
Добро завжди перемагає зло. Я вірю, що
настане день, коли закінчиться війна, на Сході запанують мир і спокій, а всі
Воїни Світла повернуться додому.
